Понеділок, 20.01.2020, 16:55
Ви увійшли як Гость | Група "Гості"Вітаю Вас Гость | RSS

Голосківська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Летичівський район Хмельницька область
Міні-чат
Наше опитування
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Locations of visitors to this page Український рейтинг TOP.TOPUA.NET Проверка тиц free counters
Зараз на сайті
Яка відстань?

Розрахунок відстаней

Розрахунок відстаней від Автодиспетчер.Ру
Нагодуй хом"ячка
НАША музика
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Різне

Убите щастя (твір-роздум)
УБИТЕ ЩАСТЯ
(На основі реальних подій)
 
       Людина такого зробити не могла. За що? У кого піднялась рука? Невже таке можливе? Ці питання довго тривожили весь Меджибіж, виходили за його межі. Про це говорили в автобусах, школах, вдома, на роботі. Всіх цікавило одне: Хто? Якої совісті? Хтось не витримував і не відомо в чий бік летіло: "А щоб йому ...”
      Місце злиття двох водних артерій Бужка і Південного Бугу давно відоме як Межибожжя, яке з часом стало Меджибожем. Історія цього містечка має давню і легендарну історію, що сягає своїм корінням чи то в ХІУ, чи ХУ століття (за різними джерелами). Але мова не про історію, а про людину, точніше про нелюда.
     У не дуже холодні зими річка Південний Буг залишається в деяких місцях незамерзлою. І тому не дивно, що часто качки, гуси чи лебеді залишалися тут зимувати. Взимку ці птахи викликали ще більше захоплення і ніжність у перехожих. Діти прибігали сюди помилуватися ними, кидали птахам хліб і щасливо вигукували, коли птахи підбирали його у воді. Був випадок, коли на незамерзлих оазах переживали зиму до 40 лебедів. (Тоді над ними взяли шефство учні Головчинецької школи-інтернату за дорученням і підтримкою районної інспекції екобезпеки.) А тієї зими зимувати лишилося лише шестеро лебедів. Але і ця кількість справляла велике емоційне враження на жителів Меджибожа і Требуховець: взимку лебеді особливо красиві – великі, ніжно білі, дивовижно пишні, вишукано граціозні і поважні птахи серед крижин.
     Поспішає вранці чоловік на роботу, а мимоволі зирк: "А як там наші лебеді?” Закутавшись у теплий шарф, турбується жінка: "Бідненькі, мабуть, голодні.” Розуміють, помалу під руку ідучи, літні люди: "Ти бач, пташка, але і в скруту рідної землі не кинула.” Галасливі школярі гукають до лебедів, хочуть привернути їх увагу, дехто дістає з портфелів печиво, хліб, щоб поділитися з птахами. Шестеро лебедів стали повноцінними жителями селища. Не знаю чи розуміли це птахи, але люди прийняли їх в свою родину.
     Хто тої ночі не побоявся Божого і людського гніву досі не відомо. Не можна було не помітити відсутності чотирьох лебедів на річці. Але ніхто не хотів думати про погане. Природна цікавість змусила хлопчаків зійти на стежку, що йшла попід річку. Обговорюючи сюжет вчорашнього фільму жахів, школярі один за одним спішилися стежкою. Андрій йшов першим та раптом на півслові обірвав свій діалог і остовпів. Сергій турнув його в плечі, щоб той не зупинявся, але побачене змусило і його втратити дар мови. Такого у надуманому фільмі жахів не було. На стежці в ряд лежали чотири відрізаних голови лебедів. Краплини крові наче рубіни розсипались на білому снігу. Як? Хто міг? Для чого така демонстративна жорстокість?
     Хлопці розгублено дивились на всі сторони, шукаючи якесь пояснення. Але його не було. Тільки двоє лебедів на річці стали єдиними свідками злочину проти життя, що був скоєний тієї ночі. Діти з ніжністю торкалися замерзлих, але таких красивих, дзьоба, ніжного пір’я... Поспіхом поклали голови красенів під дерево, прикидали снігом і мерщій побігли до школи – треба розказати про це. Після перших двох перерв про цей жахливий випадок знала вже вся школа, а до вечора про це говорило все селище. Дійшла ця новина і у мій Голосків. Невдоволення переповнювало і рвало душу: "Вбити беззахисну пташку? За що?” Хто він, той що зміг це зробити? Ніхто про це так і не дізнався. Але він є і він - злочинець, бо поранив серце матері-Природи вбивством її дітей. І я після цієї історії в усіх мисливцях бачу убивців красенів-лебедів. Тому ніколи не зможу прийняти і зрозуміти убивства тварин, навіть якщо це називається спортивним полюванням. Мабуть, саме через цього, бездушного і безсовісного убивцю, вже три роки на нашій річці не зимують пишнокрилі лебеді. Він позбавив нас такого гарного спілкування з цими птахами. Він все зіпсував! Мабуть, він ніколи не чув пісні:
           Не стріляй у птаха на світанні.
           Може він – любов твоя остання,
           Може то кохання білий лебідь,
           Що летів крізь ніч до тебе.
           Не стріляй у птаха,
           Не губи ти крила –
           Твоє щастя прилетіло.
Але не бачити йому щастя, він сам його убив...”
Категорія: Різне | Додав: himik (14.03.2010)
Переглядів: 2824 | Теги: Творчість учнів | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Погода у Голоскові
Вибір мови сайту
Выбрать язык / Choose language:
Russian
English
French
German
Japanese
Italian
Portuguese
Spanish
Danish
Chinese
Korean
Arabic
Czech
Estonian
Belarusian
Latvian
Greek
Finnish
Serbian
Bulgarian
Turkish
Пошук по сайту
Наш час
Увага!
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Наші символи
Корисні програми
Корисні сайти
Сайти шкіл

Copyright MyCorp © 2020
Зробити безкоштовний сайт з uCoz